Вже завтра за новоюліанським календарем ми відзначаємо велике свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, на згадку євангельської події, коли посланець Божий, архангел Гавриїл, сповістив Діві Марії благу, радісну звістку про те, що Вона стане Матір’ю Спасителя. Цей день Благовіщення – рівно за 9 місяців до свята Різдва Христового, 25 грудня.
Свято Благовіщення – велике Богородичне свято, одне з 12-ти найбільших свят церковного року, яке є неперехідним, тобто його дата не змінюється. Хоча воно припадає на період Великого посту, але ніколи не відкладається і не скасовується. Має один день передсвята та один день післясвята, в який відзначається Собор архангела Гавриїла.
За богослужбовими особливостями свято Благовіщення подібне до свят Різдва Христового та Богоявлення. Літургія ранішосвячених дарів в цей день не служиться, але заради величі шанованої події звершується повна літургія святителя Іоана Золотоустого. Може звершуватись також літургія за чином святителя Василія Великого, якщо свято трапиться у дні, коли її належить звершувати. Дозволяється вживати в це свято рибу.
Сучасна назва свята Благовіщення (грецьке Ευαγγελισμος – «блага звістка» або латинське Annuntiatio – «сповіщення») стала вживатися в церковному лексиконі через 600–700 років після Різдва Христового. Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві наприкінці IV або на початку V століття.
В перших століттях це свято вважалося Господнім, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первинні назви, такі як «Христове Зачаття», «Благовіщення про Христа», «Початок Відкуплення», «Благовіщення», «Благовіщення Ангела Марії», «День Привітання», «День або Свято Благовіщення».
Тільки в VII столітті затверджується нинішня назва для всієї Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці.
